Виховання дітей без насильства, або НеЛюбов очима дитини

- Син: "Мам, а ти іншим мамам розповідаєш про те, що дітей бити не можна? Можливо Вони про це не знають?"
Ось в такі миті повітря в моїх легенях не вистачає.
- Я: "Тим мамам, з якими я знайома, розповідаю."
- Син: "А треба ж всім-всім розповідати! Щоб всіх діток мами любили!"

Минув майже рік з цієї розмови, сину зараз 5 років.
Та за цей час я зрозуміла, що в суспільстві нічого суттєво не змінилось. Під час перебування в самоізоляції, пандемія висвітлила значне збільшення домашнього насильства в багатьох родинах.

Відколи крик, звинувачення, потиличники, образи, ремінь, стояння в кутку - це про виховання?
Звідки Ми дали собі право бити, принижувати, ображати іншу Людину? Насильство не має статі і з любов'ю воно несумісне.

Я намагаюсь зрозуміти, що більшість із Нас звикли висловлювати свої ємоції через крик.
Так Ми показуємо іншим своє обурення, злість, страх, роздратування. А якщо інша Людина перед нами завинила (насамперед, дитина або жінка), Ми даємо собі право вдарити її. Нас так навчили, на жаль...

Якщо дитина щось накоїла (не зібрала іграшки, забруднила одяг, щось розлила і т.п.), погляньте на ситуацію її очима.
Вона відчуває стрес від події + стрес від Вашого крику.
А в цьому стресі барви: переляку, страху, почуття провини, здивування, збентеження, жалю, образи, злості.
І Ви все це підсилюєте. У даний момент кричати Ви можете все, що завгодно - від критики до настанов.
Як правило, текст почутого дитина мало сприйме, а ось тон і міміку - запам'ятає. І вони для Неї загрозливі.
В даному випадку, Ви - нападаючий, від якого їй потрібно захищатися.

Кожному дорослому потрібно усвідомити, що у маленької дитини немає мети: дратувати, злити, заважати відпочивати, ганьбити в чергах, і псувати життя батькам. Діти не кричать і не плачуть без приводу.
Завжди є причина. Не лінуйтеся її дізнатися, проста розмова іноді творить дива.

Чим би не був викликаний дитячий плач або крик. Де б це не відбувалося. Починайте свою реакцію, як і вирішення цього конфлікту з фрази: "Іди до мене!"
І обіймайте свою дитину! Ось прям міцно-міцно, солодко-солодко. Пояснити, дати настанови і виправити помилки можна після. Важливе - Ви поруч, Ви разом з нею, і Ви - їй не ворог.

Дехто з батьків не розуміє, що такий спосіб виховання через фізичну силу та психологічний тиск, має наслідки. Багато неприємних наслідків для усього подальшого життя.

- Дитина навчиться брехати. Почне уникати спілкування з Вами. Буде впевнена в тому, що Ви її не любите.
- Якщо говоримо про побиття, як метод слухняності, то тут є два варіанти. Дитина звикне до того, що її б'ють і все одно не буде слухатися. Або не звикне і зажадає помсти.
Помста може бути різною, та мати дуже трагічні наслідки, як для Вас, так і для самої дитини.
- Більш того, насильство завжди формує невпевнену, залякану, схильну до депресій та самогубства людину.
- Діти, яких б'ють з часом починають проявляти насильство до інших. Стають жорстокими та агресивними. Коли дорослішають б'ють уже своїх дітей/партнера/батьків.
- Дитина, яку б'ють вдома, ніколи не буде захищатися від побиття та приниження оточуючих людей. Подолати "синдром жертви" насправді дуже складно.

Бити по руках, по попі, дати запотиличник, смикати за вухо, ляпас по обличчю - це все про насильство! Аналогічне тому, що й на вулиці в бійці, що й у чоловіків по відношенню до жінок. Та інші приклади, передбачені кримінальним кодексом України.
Вчіться називати речі своїми іменами. Ви б'єте дитину, а не виховуєте. І б'єте через те, що зараз можете собі це дозволити. Ви сильніші за неї, поки що.

Я б дуже не хотіла, щоб хоч "за справу", хоч "систематично", хоч "для профілактики" найрідніші та близькі мені люди, мене били. Це жах!
І так само не хочу бити своїх дітей. Вже сама, ставши для них найріднішою. Неможливо вдарити того, кого любиш усім серцем.
Саме тому, любов і насильство ніколи не зможуть бути однією стравою.

Для Вас важливо чи буде щасливою Ваша дитина?
А щасливою людина стає тільки тоді - коли Вона росте в Любові, коли Вона відчуває Любов від близьких.
А всі неслухняності, погана поведінка і кризи віку, лікуються любов'ю, та повагою один до одного. Я перевіряла це на собі та на своїх дітях.

Для чого я пишу такі тексти? Ні, не для плюсика собі в карму. Я завжди пишу з надією на те, що хоча б одна Людина прочитає мою публікацію. Замислиться глибоко.
І перестане жити з тієї сторони нашого з Вами життя, яке останнім часом чомусь навиворіт.

Пам'ятайте, будь ласка, про те, що у насильства не буває виправдань та терміну давності воно не має.
А Діти - це обов'язково Любов, безмежна і безумовна!

#вихованнябезнасильства #ЛюдиВсеСвіту #соціальнийблог

Опубліковано 24.04.2020 р.